1,100 кілометрів!
Квавар — крижаний світ у поясі Койпера, зоні невеликих крижаних тіл за Нептуном. Він має в поперечнику в середньому близько 1 090 кілометрів, трохи менше за половину ширини Плутона. У Квавара є супутник Вейвот і два кільця, які лежать набагато далі, ніж, за очікуваннями, кільця можуть зберігатися.
Розмір Квавара визначають, спостерігаючи, як він проходить перед далекими зорями. Це явище називають покриттям зорі. Кожен спостерігач, який бачить, як зоря зникає, записує одну лінію, або хорду, через тінь Квавара. Багато хорд з різних місць окреслюють його контур.
Дослідження 2026 року, оприлюднене до рецензування, поєднало 37 покриттів і виявило, що Квавар трохи сплюснутий. Його діаметр уздовж екватора становить близько 1 132 кілометри, а від полюса до полюса — 1 022 кілометри; такий самий об’єм має куля діаметром 1 094 кілометри. Дослідження 2024 року, яке поєднало форму за даними покриттів з теплом, що випромінює Квавар, дало діаметр 1 090 кілометрів, плюс-мінус близько 40 кілометрів.
Перше вимірювання, зроблене космічним телескопом «Габбл» у 2002 році, дало близько 1 300 кілометрів. Тоді вперше об’єкт пояса Койпера побачили як диск, а не як цятку світла, але розмір було завищено приблизно на п’яту частину.
Кільця виявили тим самим способом, що й розмір Квавара, — за короткими падіннями яскравості зорі, коли кільце проходило перед нею. Зовнішнє кільце зафіксували під час покриттів у 2018–2021 роках. Воно обертається приблизно за 4 057 кілометрів від центру Квавара, що більш ніж у сім разів перевищує власний радіус Квавара. Покриття 9 серпня 2022 року виявило друге, слабше кільце приблизно за 2 520 кілометрів від центру.
Обидва кільця лежать за межею, яку називають межею Роша; для Квавара вона проходить приблизно за 1 780 кілометрів від центру. За цією межею частинки кілець, як очікують, мають злипатися в супутники менш ніж за 100 років. Одне із запропонованих пояснень: частинки в кільцях Квавара відскакують одна від одної сильніше, ніж частинки в кільцях Сатурна, замість того щоб злипатися.
Вейвот, супутник Квавара, обертається приблизно втричі далі, ніж зовнішнє кільце. За орбітою Вейвота астрономи можуть обчислити масу Квавара, а з неї — його густину. У 2025 році астрономи повідомили про другий, набагато менший супутник, який виявили один раз під час покриття.
Чад Трухільйо і Майк Браун відкрили Квавар у 2002 році за допомогою телескопа Шмідта імені Семюела Ошина в Паломарській обсерваторії. Тоді це був найбільший об’єкт на орбіті навколо Сонця, відкритий після Плутона в 1930 році. Його назвали на честь бога-творця народу тонгва, корінних мешканців басейну Лос-Анджелеса. Назву вимовляють «ква-вар».
Квавар обертається навколо Сонця по майже круговій орбіті, яка приблизно в 44 рази далі від Сонця, ніж орбіта Землі. Космічний телескоп «Джеймс Вебб» виявив на його поверхні водяний лід, лід вуглекислого газу, а також замерзлі метан і етан. Станом на 2026 рік він не належить до п’яти карликових планет, які визнає Міжнародний астрономічний союз, але дослідження 2026 року виявило, що його форма й обертання відповідають тілу, сформованому власною гравітацією, а отже, він міг би претендувати на цей статус.