How big is Харон?

Харон — найбільший із п’яти супутників Плутона; він має в поперечнику близько 1 212 кілометрів. Це трохи більше за половину ширини самого Плутона. Жоден інший відомий супутник не є таким великим порівняно з тілом, навколо якого обертається.

Розмір

Найточніше вимірювання розміру Харона дав космічний апарат НАСА «Нові горизонти», який пролетів повз Плутон і Харон 14 липня 2015 року. Учені простежили край Харона на знімках апарата й отримали середній радіус 606 кілометрів, плюс-мінус 1 кілометр. Звідси діаметр Харона — 1 212 кілометрів.

Харон круглий. У тому самому дослідженні не виявили вимірного сплющення на його полюсах: воно менше за піввідсотка. Раніше вимірювання із Землі, під час яких визначали, як довго Харон закриває світло далекої зорі, дали схожий радіус.

Порівняння розмірів

Якби Плутон зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Харон був би кулею діаметром близько 12 сантиметрів, що обертається лише приблизно за 2 метри від Плутона. Якби натомість до розміру баскетбольного м’яча зменшили Землю, Місяць був би тенісним м’ячем приблизно за 7 метрів від неї.
Місяць приблизно у 2,9 раза ширший за Харон, а Земля — приблизно у 10 разів.
Квавар, наступний менший круглий об’єкт на цьому сайті, має в поперечнику близько 1 090 кілометрів, тож Харон приблизно на 11% ширший.
Пояс каньйонів на Хароні має довжину понад 1 600 кілометрів, приблизно вчетверо більше за довжину Великого каньйону.

Прикуті обличчям до обличчя

Харон робить один оберт навколо Плутона за 6,4 доби, і за той самий час Плутон робить один оберт навколо своєї осі. Тому Харон завжди повернутий до Плутона одним боком, а Плутон — завжди одним боком до Харона. Це називають взаємним приливним захопленням. Якщо дивитися з Плутона, Харон ніколи не сходить і не заходить, а висить над однією й тією самою точкою на поверхні Плутона.

Між ними лише близько 19 600 кілометрів, приблизно у вісім разів більше за ширину Плутона. Для порівняння, Місяць віддалений від Землі приблизно на 30 діаметрів Землі. Оскільки Харон такий великий і так близько до Плутона, Плутон і Харон іноді називають подвійною карликовою планетою.

Відкриття й назва

Джеймс Кристі й Роберт Гаррінгтон відкрили Харон у червні 1978 року у Військово-морській обсерваторії США у Флагстаффі в штаті Аризона. Вони не шукали супутники, а намагалися уточнити орбіту Плутона. Кристі помітив, що на деяких знімках Плутон виглядає витягнутим, а випин обходить Плутон кожні 6,39 доби. Таке саме витягнення він знайшов на старіших знімках, а подальші знімки підтвердили, що це супутник.

Кристі назвав супутник на честь Харона — міфологічного перевізника, який переправляв душі через річку Ахерон, одну з річок довкола підземного царства бога Плутона. Він також вибрав цю назву, тому що перші чотири літери англійського написання Charon збігаються з першими чотирма літерами імені його дружини, Charlene (Шарлін).

Потріскана червонувата поверхня

«Нові горизонти» виявили набагато різноманітніший світ, ніж очікували багато вчених: з горами, каньйонами та зсувами. За кольором найвиразніша деталь Харона — червонувата ділянка навколо північного полюса, неофіційно названа Мордор Макула.

Пояс розломів і каньйонів проходить через усю поверхню Харона, місцями вдвічі глибший за Великий каньйон. Рівнини на південь від нього мають менше кратерів, тож вони молодші. Одна з ідей, які обговорюють, така: океан усередині Харона давно замерз, і зміна об’єму розтріскала кору.