How big is Чорний стовп?

Чорний стовп — це вежа холодного газу й пилу, що здіймається з туманності Орла — хмари, де народжуються нові зорі, віддаленої від Землі приблизно на 7 000 світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Вежа заввишки приблизно 9,5 світлового року, або 90 трильйонів кілометрів, від основи до верхівки. Космічний телескоп «Габбл» сфотографував її 2004 року, а НАСА та Європейське космічне агентство (ЄКА) оприлюднили знімок під назвою «The Eagle has risen: stellar spire in the Eagle Nebula».

Розмір

І ЄКА, і НАСА наводять висоту вежі: 9,5 світлового року. Це довжина колони від основи, схожої на п’єдестал, унизу знімка «Габбла» до світних грудок угорі.

Висота залежить від того, наскільки далеко розташована туманність Орла. Астрономи обчислюють таку довжину за видимим розміром об’єкта на небі та відстанню до нього, тож висота настільки точна, наскільки точно відома відстань. Обидві агенції дають відстань до туманності приблизно 7 000 світлових років. Уся туманність Орла значно більша за вежу: НАСА наводить її протяжність 70 на 55 світлових років.

Порівняння розмірів

Висота вежі трохи більша за подвійну відстань від Сонця до Проксими Центавра, найближчої зорі, віддаленої приблизно на 4,2 світлового року.
Вежа більш ніж удвічі вища за найвищий зі Стовпів творіння, завдовжки приблизно 4 світлові роки. Ці стовпи стоять в іншій частині тієї самої туманності.
Крабоподібна туманність, хмара, яку залишила по собі зоря, що вибухнула, у середньому має в поперечнику близько 11 світлових років — трохи більше за висоту Чорного стовпа.
Якби Чорний стовп зменшили до висоти гори Еверест — 8 849 метрів, — орбіта Нептуна була б колом діаметром приблизно 90 сантиметрів. Орбіта Землі мала б у поперечнику приблизно 3 сантиметри.
Найбільша протяжність туманності Орла, 70 світлових років, приблизно в сім разів більша за висоту вежі.

Як формується вежа

Вежу поступово руйнує ультрафіолетове світло групи масивних гарячих молодих зір, розташованих поза верхнім краєм знімка «Габбла». Те саме зоряне світло підсвічує нерівну поверхню вежі. З цієї поверхні википають струмені газу, що утворюють серпанок навколо колони. На тлі світіння віддаленішого газу вежа вирізняється темним силуетом.

Верхівка вежі вціліла, бо газ там густіший. ЄКА порівнює її з густим чагарником на полі прерійної трави: вогонь швидко проходить травою, але сповільнюється, діставшись чагарника. Кольори на знімку «Габбла» дає газ, збуджений ультрафіолетовим світлом зір. Синій колір угорі — це світіння кисню, а червоний нижче — світіння водню.

Зорі, що народжуються всередині

Можливо, всередині вежі формуються зорі. Виступи й «пальці» речовини ближче до середини вежі — це місця, де народжуються зорі, і кожне з них розміром приблизно з Сонячну систему. Молоді зорі там росли, живлячись навколишнім газом, доки світло з розташованого поблизу зоряного скупчення не оголило їх і не відрізало від запасів газу.

Це саме світло, можливо, також запускає народження нових зір. Воно нагріває газ угорі вежі, а нагрітий газ розширюється й тисне на холодніший, темніший газ під ним. Стиснутий так, газ легше утворює зорі. «Габбл» зробив знімок у листопаді 2004 року камерою Advanced Camera for Surveys, а оприлюднили його в квітні 2005 року з нагоди 15-річчя телескопа.