1.2 ексаметрів!
Туманність Розетка — велика кругла хмара світного газу з порожнистим центром у сузір’ї Єдиноріг. Вона розташована на відстані приблизно від 4 600 до 4 900 світлових років від Землі. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Туманність має в поперечнику приблизно від 130 до 170 світлових років залежно від того, де проводити межу її слабкого зовнішнього краю.
Розетка — товста оболонка світного газу навколо центральної порожнини, а її зовнішній край поступово згасає. У каталозі світних водневих хмар 1959 року її найбільшу ширину вказано як 100 кутових мінут, де кутова мінута — це одна шістдесята частка градуса. Дослідження 2025 року, у якому картографували світіння туманності, показало, що вона заповнює ділянку неба завширшки приблизно 2 градуси.
Щоб перетворити кут на небі на ширину, потрібна відстань. Нещодавні виміри, зокрема й виміри космічного телескопа «Гайя», дають для туманності відстань приблизно від 4 600 до 4 900 світлових років. На такій відстані 100 кутових мінут — це приблизно від 130 до 140 світлових років, а за дослідженням 2025 року — приблизно від 160 до 170 світлових років.
Розмір, указаний вище, 1,2 ексаметра, — це 1,2 × 1018 метрів, де 1018 — це одиниця з 18 нулями. Це приблизно 127 світлових років, поблизу нижнього краю діапазону виміряних значень.
У центрі туманності розташоване молоде зоряне скупчення NGC 2244 віком приблизно 2 мільйони років. Найяскравіші його зорі масивні й дуже гарячі. Їхнє світло вибиває електрони з атомів навколишнього газу, і через це газ світиться.
Ці самі зорі видувають потужні вітри. Виміри газу в порожнині показують, що він тече назовні зі швидкістю до 20 кілометрів на секунду (72 000 кілометрів на годину), а це ознака того, що вітри розчищають центр. Світний газ, що залишився, має масу приблизно в 23 000 разів більшу за масу Сонця.
Туманність, що розширюється, стикається зі значно більшою хмарою холодного газу — молекулярною хмарою Розетка. Кілька скупчень нових зір нещодавно утворилися всередині цієї хмари.
Розетка має кілька каталожних номерів. NGC 2237 спочатку позначав найяскравішу пляму на її західному боці, а NGC 2246 — яскраву ділянку на східному. Центральне скупчення — це NGC 2244, але його також вносили до каталогів як NGC 2239, назву, яку спершу дали його найяскравішій зорі.
Астроном Флемстід помітив скупчення наприкінці XVII століття. Вільям Гершель згодом повідомив про скупчення, не помітивши світного газу навколо нього. Його син Джон Гершель знайшов кілька яскравих плям туманності.