How big is Туманність Північна Америка?

Туманність Північна Америка — хмара світного газу в сузір’ї Лебідь, названа так за обрисами, схожими на материк Північна Америка. Вона розташована на відстані приблизно 2 560 світлових років від Землі. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Найбільший розмір туманності становить приблизно 90 світлових років, або 850 трильйонів кілометрів.

Розмір

Як і будь-яка хмара газу, туманність не має різкого краю, тому її розмір залежить від того, яке слабке свічення враховувати. Два каталоги туманностей визначають її найбільший розмір як 120 кутових мінут, або 2 градуси неба. Кутова мінута — це одна шістдесята частка градуса.

Щоб перетворити кут на небі на ширину, потрібна відстань. Космічний телескоп «Гайя» виміряв відстані до сотень молодих зір у туманності. Разом вони дають відстань до туманності приблизно 2 560 світлових років, плюс-мінус близько 50 світлових років. На такій відстані 2 градуси — це приблизно 90 світлових років.

Туманність Північна Америка і туманність Пелікан — дві частини однієї більшої світної області. Із Землі між ними видно темну смугу пилу й холодного газу, яка формує обриси туманності Північна Америка, зокрема ділянку під назвою «Мексиканська затока». Уся область має в поперечнику приблизно 3 градуси, або приблизно 130 світлових років.

Порівняння розмірів

Із Землі туманність приблизно вчетверо ширша за повний Місяць. На тлі зір Чумацького Шляху вона виглядає слабкою, а бінокль показує її лише як ледь помітне світіння.
Туманність Оріона, ще одна хмара, де утворюються зорі, має в поперечнику приблизно 24 світлові роки. Туманність Північна Америка майже вчетверо ширша.
Туманність приблизно в 21 раз ширша за відстань від Сонця до Проксими Центавра, найближчої зорі, віддаленої від Сонця на 4,2 світлового року.
Якби орбіту Нептуна навколо Сонця зменшили до ширини пенні США — 19 міліметрів, — найближча зоря була б на відстані приблизно 85 метрів. Туманність мала б у поперечнику близько 1,8 кілометра.

Зоря, що її освітлює

Світло дуже гарячої зорі вибиває електрони з атомів газу, і через це газ світиться. Газ здебільшого складається з водню, який надає туманності червонуватого кольору.

Головна зоря, що освітлює обидві туманності, Північна Америка і Пелікан, називається Зоря Бахамар. Насправді це пара масивних, дуже гарячих зір, які астрономи називають зорями типу O. Вона розташована за темною хмарою «Мексиканської затоки», яка послаблює її видиме світло приблизно в 7 000 разів. Її ідентифікували лише в 2005 році.

Де утворюються зорі

В області й досі утворюються нові зорі, здебільшого всередині темної смуги пилу й газу. Виміри «Гайї» розподіляють молоді зорі щонайменше на шість груп. Три з груп розходяться, а зорі в них рухаються назовні зі швидкістю приблизно до 8 кілометрів на секунду.

Зоря Бахамар рухається швидко порівняно з молодими зорями навколо. Астрономи вважають, що приблизно 1,5 мільйона років тому вона вирвалася з однієї з груп. Вільям Гершель відкрив туманність у 1786 році, і в Новому загальному каталозі туманностей і зоряних скупчень вона має номер NGC 7000.