Туманність Північна Америка — хмара світного газу в сузір’ї Лебідь, названа так за обрисами, схожими на материк Північна Америка. Вона розташована на відстані приблизно 2 560 світлових років від Землі. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, приблизно 9,46 трильйона кілометрів. Найбільший розмір туманності становить приблизно 90 світлових років, або 850 трильйонів кілометрів.

Розмір

Як і будь-яка хмара газу, туманність не має різкого краю, тому її розмір залежить від того, яке слабке свічення враховувати. Два каталоги туманностей визначають її найбільший розмір як 120 кутових мінут, або 2 градуси неба. Кутова мінута — це одна шістдесята частка градуса.

Щоб перетворити кут на небі на ширину, потрібна відстань. Космічний телескоп «Гайя» виміряв відстані до сотень молодих зір у туманності. Разом вони дають відстань до туманності приблизно 2 560 світлових років, плюс-мінус близько 50 світлових років. На такій відстані 2 градуси — це приблизно 90 світлових років.

Туманність Північна Америка і туманність Пелікан — дві частини однієї більшої світної області. Із Землі між ними видно темну смугу пилу й холодного газу, яка формує обриси туманності Північна Америка, зокрема ділянку під назвою «Мексиканська затока». Уся область має в поперечнику приблизно 3 градуси, або приблизно 130 світлових років.

Порівняння розмірів

Із Землі туманність приблизно вчетверо ширша за повний Місяць. На тлі зір Чумацького Шляху вона виглядає слабкою, а бінокль показує її лише як ледь помітне світіння.
Туманність Оріона, ще одна хмара, де утворюються зорі, має в поперечнику приблизно 24 світлові роки. Туманність Північна Америка майже вчетверо ширша.
Туманність приблизно в 21 раз ширша за відстань від Сонця до Проксими Центавра, найближчої зорі, віддаленої від Сонця на 4,2 світлового року.
Якби орбіту Нептуна навколо Сонця зменшили до ширини пенні США — 19 міліметрів, — найближча зоря була б на відстані приблизно 85 метрів. Туманність мала б у поперечнику близько 1,8 кілометра.

Зоря, що її освітлює

Світло дуже гарячої зорі вибиває електрони з атомів газу, і через це газ світиться. Газ здебільшого складається з водню, який надає туманності червонуватого кольору.

Головна зоря, що освітлює обидві туманності, Північна Америка і Пелікан, називається Зоря Бахамар. Насправді це пара масивних, дуже гарячих зір, які астрономи називають зорями типу O. Вона розташована за темною хмарою «Мексиканської затоки», яка послаблює її видиме світло приблизно в 7 000 разів. Її ідентифікували лише в 2005 році.

Де утворюються зорі

В області й досі утворюються нові зорі, здебільшого всередині темної смуги пилу й газу. Виміри «Гайї» розподіляють молоді зорі щонайменше на шість груп. Три з груп розходяться, а зорі в них рухаються назовні зі швидкістю приблизно до 8 кілометрів на секунду.

Зоря Бахамар рухається швидко порівняно з молодими зорями навколо. Астрономи вважають, що приблизно 1,5 мільйона років тому вона вирвалася з однієї з груп. Вільям Гершель відкрив туманність у 1786 році, і в Новому загальному каталозі туманностей і зоряних скупчень вона має номер NGC 7000.

Джерела

Caldwell 20. NASA.
The Formation of a Stellar Association in the NGC 7000/IC 5070 Complex: Results from Kinematic Analysis of Stars and Gas. Kuhn et al., The Astrophysical Journal, 2020.
Distance and Tangential Velocity of the Main Ionizing Star in the North America/Pelican Nebulae with Gaia EDR3. Kuhn and Hillenbrand, Research Notes of the AAS, 2020.
NGC 2000.0, The Complete New General Catalogue and Index Catalogue of Nebulae and Star Clusters. Sky Publishing and Cambridge University Press, 1988.
Catalogue of Bright Nebulae. Lynds, Astrophysical Journal Supplement Series, 1965.
Deepest Ever Look into Orion. European Southern Observatory, 2016.
Measuring the Universe. International Astronomical Union.
Proxima's orbit around Alpha Centauri. Kervella et al., Astronomy & Astrophysics, 2017.
Moon Fact Sheet. NASA, 2024.
Neptune Fact Sheet. NASA, 2024.
Coin Specifications. United States Mint.

Report a Problem

for Туманність Північна Америка