12,000 кілометрів!
Венера — друга від Сонця планета і найближча до Землі сусідка серед планет. Вона має в поперечнику близько 12 100 кілометрів, що становить 95% ширини Землі. Венера майже ідеально кругла, тому ця ширина однакова і на екваторі, і від полюса до полюса.
За даними NASA, середній радіус Венери становить 6 051,8 кілометра, тобто вона має в поперечнику 12 104 кілометри. NASA вказує однаковий радіус і для екватора, і для полюсів. Для порівняння, Земля на екваторі приблизно на 43 кілометри ширша, ніж від полюса до полюса.
Щільні хмари приховують поверхню, тому космічний апарат NASA «Магеллан» склав її карту за допомогою радара. Його місія завершилася у 1994 році. Маса Венери становить близько 81% маси Землі, а гравітація на її поверхні — приблизно 90% земної. Венера схожа на Землю розміром і будовою, і NASA зазначає, що її іноді називають «злим близнюком Землі».
Венера — найгарячіша планета Сонячної системи, гарячіша навіть за Меркурій, який ближчий до Сонця. Температура її поверхні становить близько 467 °C, а це досить, щоб розплавити свинець. Густа атмосфера, здебільшого з вуглекислого газу, утримує тепло, і це називають некерованим парниковим ефектом. Над поверхнею пливуть хмари із сірчаної кислоти.
Біля поверхні повітря тисне приблизно в 93 рази сильніше, ніж на рівні моря на Землі. Це так, ніби опинитися на глибині понад 930 метрів під водою. Радянський Союз у 1961–1984 роках надіслав серію зондів «Венера». Десять із них досягли поверхні, а найтриваліший пропрацював дві години.
Венера обертається дуже повільно і в протилежний бік порівняно з більшістю планет. Один оберт триває 243 земні доби, довше за 225 діб, за які вона обходить Сонце по орбіті. Якби дивитися з поверхні, Сонце сходило б на заході, а заходило на сході. Оскільки Венера одночасно обертається навколо осі й рухається по орбіті, одна доба від сходу Сонця до наступного сходу триває близько 117 земних діб.
Із Землі Венера — найяскравіший об’єкт нічного неба після Місяця. Якщо спостерігати її в телескоп протягом багатьох місяців, видно, що вона має фази, подібні до фаз Місяця. Спостереження Галілея за цими фазами стали ключовим доказом того, що планети обертаються навколо Сонця.