2,700 кілометрів!
Тритон — найбільший супутник Нептуна, у поперечнику близько 2 707 кілометрів. Це єдиний великий супутник Сонячної системи, що рухається по орбіті в напрямку, протилежному до обертання своєї планети. Учені вважають, що він виник як крижаний світ у поясі Койпера — зоні дрібних крижаних тіл за орбітою Нептуна — і був захоплений гравітацією Нептуна.
NASA наводить радіус Тритона — відстань від його центра до поверхні — 1 353,4 кілометра, тож у поперечнику він має 2 707 кілометрів. У переліку, який веде Лабораторія реактивного руху NASA, радіус становить 1 352,6 кілометра плюс-мінус 2,4 кілометра. Ці два значення відрізняються менш ніж на 1 кілометр.
Густина Тритона — маса, що припадає на кожен кубічний сантиметр, — приблизно вдвічі більша за густину води. Це більше, ніж майже в будь-якого іншого супутника зовнішніх планет. Це означає, що в Тритоні більше гірських порід, ніж у крижаних супутниках Сатурна й Урана. Кора із замерзлого азоту вкриває крижану мантію, яка, як вважають, оточує ядро зі скельних порід і металу.
Британський астроном Вільям Ласселл відкрив Тритон 10 жовтня 1846 року, через 17 днів після відкриття самого Нептуна. Більшість великих супутників рухається навколо своїх планет у тому самому напрямку, в якому обертається планета. Тритон рухається в протилежному напрямку, і таку орбіту астрономи називають зворотною, або ретроградною.
Тритон облітає Нептун кожні 5,9 доби на відстані 354 760 кілометрів від центра планети, трохи ближче, ніж Місяць до Землі. Як і Місяць, він завжди повернений до своєї планети одним боком. Орбіта Тритона дуже сильно нахилена, тому кожен із його полюсів по черзі повертається до Сонця. Учені вважають, що Нептун захопив Тритон із поясу Койпера мільйони років тому. Тритон має багато спільних рис із Плутоном.
«Вояджер-2» — єдиний космічний апарат, який пролетів повз Нептун і Тритон. Під час прольоту 1989 року він виміряв температуру поверхні −235 °C, тож Тритон — один із найхолодніших об’єктів Сонячної системи. Більша частина азоту на Тритоні замерзла у вигляді інею, а його крижана поверхня відбиває 70 відсотків сонячного світла, що на неї падає.
«Вояджер-2» також виявив діючі гейзери, тож Тритон — один із небагатьох супутників, про які відомо, що вони геологічно активні. На знімках «Вояджера-2» видно мало кратерів, зате гладкі вулканічні рівнини, горби й круглі западини, утворені потоками крижаної лави. Супутник оточує тонка атмосфера, переважно з азоту з невеликою домішкою метану.