How big is Соняшникове насіння?

Насінина соняшнику — це плід соняшника однорічного, Helianthus annuus: тверде лушпиння, що огортає єдине ядро. Смугаста насінина на зображенні завдовжки 7 міліметрів, якщо міряти від широкого кінця до загостреної верхівки. Залежно від рослини насіння соняшнику має завдовжки приблизно від 3 до 15 міліметрів.

Розмір

Те, що люди знають як насінину соняшнику, ботаніки називають сім’янкою — сухим плодом, який не розкривається, з тонкою твердою стінкою навколо єдиної справжньої насінини. Ця стінка — лушпиння, а справжня насінина всередині — ядро, яке люди їдять. У довіднику Flora of North America, основному посібнику з рослин цього континенту, сім’янки соняшника однорічного зазвичай мають завдовжки 4–5 міліметрів, а в крайніх випадках 3–15 міліметрів. Цей опис охоплює як дикі рослини, так і культурні.

Культурні соняшники бувають двох основних типів. Олійні соняшники зазвичай мають чорне насіння з тонким лушпинням, яке щільно прилягає до ядра. Вміст олії в їхньому насінні — 38–50 відсотків. Кондитерські соняшники, які вирощують на снеки та корм для птахів, мають крупніше насіння, зазвичай смугасте, з товщим лушпинням, яке легше знімається. Смугаста насінина на цьому сайті — кондитерського типу. Кондитерські соняшники становлять близько 10 відсотків усього виробництва соняшнику.

Порівняння розмірів

Майже три насінини, викладені в ряд встик, простяглися б на всю ширину пенні США, діаметром 19 міліметрів.
Насінина завдовжки 7 міліметрів майже вдвічі довша за мурашку завдовжки 4 міліметри.
Зелене кавове зерно, завдовжки в середньому близько 9,6 міліметра, приблизно в 1,4 раза довше за цю насінину.
Рослина соняшнику виростає заввишки 1–3 метри, що приблизно в 140–430 разів перевищує довжину однієї з її насінин.

Одне суцвіття — сотні насінин

«Квітка» соняшнику — це насправді суцвіття з безлічі дрібних квіток. Пелюстки по краю належать язичковим квіткам, по одній пелюстці на квітку. Середину щільно заповнюють крихітні трубчасті квітки, від приблизно 150 до понад 1 000. Кожна трубчаста квітка може дати одну сім’янку, тож одне суцвіття здатне дати від сотень до понад тисячі насінин.

Дикі соняшники та перші культурні сорти потребували комах, які переносили б пилок між рослинами, щоб зав’язати насіння. Сучасні культурні сорти здатні запилюватися самі, але їм усе одно корисно, коли їх відвідують бджоли та інші комахи.

Культура з Північної Америки

У Flora of North America соняшник однорічний названо єдиним місцевим північноамериканським видом, який став важливою польовою культурою. Давня ДНК показує, що люди одомашнили його у східній частині Північної Америки від 5 000 до 3 800 років тому.

Археологи сортують давні сім’янки за розміром: ті, що завдовжки 7 міліметрів і більше, вважають такими, що походять від одомашнених рослин. Після одомашнення насіння поступово збільшувалося. Приблизно 1 000 років тому, у річкових долинах у глибині східної частини Північної Америки, воно вже сягнуло найбільшого розміру, відомого до приходу європейців.

Іспанські мандрівники завезли соняшники до Європи, і вже до 1580 року вони були звичайною садовою квіткою в Іспанії. Уперше у великих масштабах цю культуру почали вирощувати в Росії. Сьогодні ядра соняшнику — четверте за обсягом у світі джерело рослинної олії для приготування їжі.