How big is Землерийка?

Землерийки — дрібні ссавці з довгими загостреними мордочками. Вони живляться переважно комахами, черв’яками, павуками та іншими дрібними безхребетними тваринами. Землерийка на цьому сайті завдовжки 10 сантиметрів — від кінчика носа до кінчика хвоста. Це приблизно стільки, скільки завдовжки бурозубка звичайна з Європи або маскована бурозубка з Північної Америки. Понад 300 видів землерийок живуть майже по всьому світу, але не в Австралії, не в полярних регіонах і не на крайньому півдні Південної Америки.

Розмір

У довідниках зазвичай окремо наводять довжину голови з тулубом і довжину хвоста. Товариство ссавців (Mammal Society) у Британії вказує для бурозубки звичайної тулуб завдовжки 5–8 сантиметрів, хвіст завдовжки 2–4 сантиметри і масу 5–14 грамів. Від носа до кінчика хвоста це 7–12 сантиметрів.

Маскована бурозубка з Північної Америки має в середньому 99 міліметрів від носа до кінчика хвоста, причому хвіст становить понад 40 відсотків цієї довжини. Вона важить 2,5–4,0 грама. Землерийки як група розрізняються за розміром набагато більше. Етруська білозубка, один із найменших відомих ссавців, важить 1,8–3 грама, а самець азійської домової землерийки може важити до 147 грамів.

Порівняння розмірів

• Колібрі на цьому сайті теж завдовжки 10 сантиметрів. Колібрі Анни такої довжини важить 4–4,5 грама, трохи більше за масковану бурозубку.
• Найбільша градина з-поміж зареєстрованих за діаметром, 20,3 сантиметра в поперечнику, була приблизно вдвічі довшою за землерийку на цьому сайті.
• Тулуб бурозубки звичайної без хвоста приблизно такої самої довжини, як великого курячого яйця, тобто близько 6 сантиметрів.
• Три землерийки завдовжки 10 сантиметрів, викладені в ряд встик, простяглися б приблизно на довжину лінійки завдовжки 30 сантиметрів.
• Бурозубка звичайна щодня з’їдає їжі на 80–90 відсотків маси свого тіла. Для людини масою 50 кілограмів це було б 40–45 кілограмів їжі на день.

Життя в швидкому темпі

Землерийки швидко втрачають тепло, бо в малого тіла багато поверхні порівняно з тим, що міститься всередині. Щоб зберігати тепло, землерийки дуже швидко спалюють їжу. Серце бурозубки звичайної може битися 500–1 000 разів на хвилину, а тварина активна і вдень, і вночі та лише ненадовго дрімає.

Щоб вижити, бурозубці звичайній потрібно їсти кожні дві–три години. Деякі дощові черв’яки, яких вона їсть, завдовжки 10 сантиметрів, тобто довші за тіло самої бурозубки. Бурозубка мала, менша за звичайну, може з’їсти за добу понад 250 здобичних тварин, до 125 відсотків маси свого тіла. Бурозубки звичайні також живуть недовго, рідко довше за рік.

Отрута й ехолокація

Землерийки мають крихітні очі й, імовірно, покладаються здебільшого на дотик, слух і нюх. Деякі також користуються звуком. Північна короткохвоста землерийка з Північної Америки видає ультразвукові клацання, надто високі, щоб їх чули люди, і слухає відлуння, щоб відчути, що довкола неї. Бурозубки звичайні теж видають ультразвукові звуки, але користуються ними значно менше, ніж кажани.

Кілька видів землерийок отруйні. Північна короткохвоста землерийка виробляє токсичну слину, яка допомагає їй долати тварин, значно більших за неї, зокрема жаб, мишей та інших землерийок. Кутора водяна з Європи також має отруту в слині.

Не гризун

Землерийки схожі на мишей, але гризунами не є. Науковці поділяють ссавців на великі групи, які називають рядами. Миші належать до ряду гризунів, Rodentia. Землерийки належать до іншого ряду, Eulipotyphla, разом із кротами та їжаками.

Джерела

• Common shrew. Mammal Society.
• Pygmy shrew. Mammal Society.
• Mole. Mammal Society.
• European hedgehog. Mammal Society.
• House mouse. Mammal Society.
• Soricidae: shrews. Animal Diversity Web, University of Michigan Museum of Zoology, 2002.
• Cinereus shrew. Animal Diversity Web, University of Michigan Museum of Zoology, 2001.
• White-toothed pygmy shrew. Animal Diversity Web, University of Michigan Museum of Zoology, 2005.
• Asian house shrew. Animal Diversity Web, University of Michigan Museum of Zoology, 2004.
• Northern short-tailed shrew. Animal Diversity Web, University of Michigan Museum of Zoology, 2011.
• Anna's hummingbird. Animal Diversity Web, University of Michigan Museum of Zoology, 2001.
• Official Documentation of the Verification of the Vivian, SD Record Setting Hailstone of 2010. NOAA National Climatic Data Center, 2010.
• Shell Characteristics of Eggs from Historic Strains of Single Comb White Leghorn Chickens and the Relationship of Egg Shape to Shell Strength. Anderson et al., International Journal of Poultry Science, 2004.