12,000,000 кілометрів!
Поллукс — зоря-гігант у сузір’ї Близнята, віддалена від Землі приблизно на 34 світлові роки. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік. У поперечнику Поллукс має близько 12 мільйонів кілометрів, тобто він приблизно у 9 разів ширший за Сонце. Це ширина видимої поверхні зорі, яку обчислили, виходячи з того, якою широкою зоря здається на небі та як далеко вона розташована.
Зоря не має твердої поверхні, тож її розмір — це ширина сяйного шару, з якого виходить її світло. Видиму ширину Поллукса виміряли методом інтерферометрії, за якого світло кількох телескопів поєднують, щоб побачити деталі, надто дрібні для будь-якого з них окремо. Вона становить 7,96 тисячної частки кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Саме такою завширшки здається людська волосина з відстані близько 2,6 кілометра.
Якщо поєднати цей кут із відстанню до зорі, яку виміряв супутник «Гіппарх», вийде радіус у 8,8 раза більший за сонячний, тобто ширина близько 12,2 мільйона кілометрів. Два інші методи узгоджуються з цим результатом у межах близько 6%. Комп’ютерні моделі, які відтворюють температуру та яскравість зорі, дають 8,3 радіуса Сонця. Зоря також коливається за багатьма невеликими регулярними ритмами, і ці ритми дають 9,3 радіуса Сонця.
Поллукс перебуває на пізнішому етапі життя, ніж Сонце, і має майже вдвічі більшу за сонячну масу. Зорі-гіганти на кшталт Поллукса починали життя як гарячіші зорі, що швидше оберталися. Нині температура його поверхні становить близько 4 400–4 600 градусів Цельсія, приблизно на 1 000 градусів нижче, ніж на Сонці.
У 1993 році астрономи повідомили про те, що Поллукс незначно наближається до Землі та віддаляється від неї за регулярним циклом. У 2006 році вимірювання, які охоплювали понад 25 років, показали, що цикл зберігав той самий ритм — близько 590 днів. Саме таке коливання спричинила б планета, притягуючи свою зорю. Окреме дослідження в Лікській обсерваторії того ж року підтвердило такий самий період.
Планета мала б масу щонайменше у 2,3 раза більшу за масу Юпітера й обертатися навколо Поллукса на відстані, приблизно у 1,6 раза більшій за відстань від Землі до Сонця. Зорі-гіганти — зручні об’єкти для пошуку планет біля зір, масивніших за Сонце. Поки такі зорі не стали гігантами, вони були гарячими й швидко оберталися, тому слабке притягання планети майже неможливо було виміряти.
Поллукс має також слабке магнітне поле, і в 2021 році астрономи використали його, щоб визначити період обертання зорі: приблизно один раз на 660 днів. Якби виявилося, що період обертання й цикл у 590 днів мають однакову тривалість, коливання можна було б пояснити активністю на поверхні зорі, без планети. Наразі існування планети ймовірне, але не безсумнівне.