3,600 кілометрів!
Іо — найближчий до Юпітера з чотирьох його великих супутників, і він має приблизно 3 640 кілометрів у поперечнику. Це його середній діаметр, трохи більший за ширину Місяця. Іо — світ із найактивнішою вулканічною діяльністю в Сонячній системі.
NASA наводить середній радіус Іо — 1 821,5 кілометра, тож його середній діаметр становить приблизно 3 640 кілометрів. Середній діаметр — це ширина ідеальної кулі такого самого об’єму. Іо — третій за розміром супутник Юпітера після Ганімеда й Каллісто.
Поверхня Іо не стоїть на місці. Іо обертається на відстані приблизно 422 000 кілометрів від Юпітера, і гравітація Юпітера викликає припливи в твердих породах Іо. Поверхня здіймається й опускається на величину до 100 метрів. На Землі найбільші океанські припливи піднімаються й опускаються приблизно на 18 метрів, але це припливи у воді, а не в породі.
На Іо є сотні вулканів, а деякі з них викидають фонтани лави заввишки в десятки кілометрів. Їхнє тепло — наслідок своєрідного перетягування каната. Величезна гравітація Юпітера притягує Іо, так само як і два супутники, розташовані далі від планети, — Європа та Ганімед.
Три супутники рухаються в сталому ритмі: на кожен оберт Ганімеда Європа робить два оберти, а Іо — чотири. Через їхнє повторюване притягання орбіта Іо залишається витягнутою, тому відстань від Іо до Юпітера постійно змінюється. Змінні припливи нагрівають надра Іо, і розплавлена порода виходить на поверхню. Лава заповнює кратери й розтікається, утворюючи нові рівнини, тому поверхня Іо постійно оновлюється.
Галілео Галілей відкрив Іо 8 січня 1610 року разом із трьома іншими супутниками Юпітера. Це були перші відкриті супутники, що обертаються навколо планети, відмінної від Землі. Перші ознаки вулканів на Іо з’явилися в 1979 році, коли космічний апарат NASA «Вояджер-1» зафіксував виверження одного з них.