7.4 петаметрів!
Туманність Пісочний Годинник, відома астрономам як MyCn 18, — це хмара світного газу у формі пісочного годинника, яку викинула вмираюча зоря в сузір’ї Муха. Від кінця до кінця вона завдовжки приблизно від 6,6 до 8,3 трильйона кілометрів. Це від 0,7 до 0,9 світлового року, де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік. Діапазон зумовлений невизначеністю відстані від Землі до туманності.
MyCn 18 — планетарна туманність: це зовнішні шари зорі, схожої на Сонце, скинуті наприкінці її життя; вони світяться навколо малого гарячого ядра, що залишилося. Газ туманності утворює дві лопаті, з’єднані вузькою талією. У дослідженні 2014 року за знімками телескопів і вимірюваннями руху газу побудували тривимірну модель цієї форми. Від кінця до кінця модель має 18 кутових секунд, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса.
У цій самій моделі кожна лопать має завширшки до 8,5 кутової секунди, а талія — лише 1,8 кутової секунди в поперечнику. Щоб перевести ці кути в довжини, потрібна відстань до туманності, яку важко виміряти. Значення, яке зазвичай наводять, — близько 8 000 світлових років, — отримане статистичним методом. Пізніші роботи з’ясували, що для туманностей такої форми цей метод дає занадто малі відстані.
Дослідження 2018 року поєднало дві новіші оцінки й дало близько 10 000 світлових років, із похибкою приблизно 16%. Якби туманність була віддалена на 8 000 світлових років, вона мала б завдовжки близько 6,6 трильйона кілометрів, а якби на 10 000 світлових років — близько 8,3 трильйона.
На знімках, зроблених із поверхні Землі, MyCn 18 мала вигляд пари великих кілець із меншим кільцем між ними. У 1996 році космічний телескоп «Габбл» показав її справжню форму: пісочний годинник зі складним візерунком, ніби витравленим на стінках. Команда, яка вивчала знімки, назвала її туманністю Витравлений пісочний годинник. На знімку «Габбла» 1996 року червоним кольором показано світний азот, зеленим — водень, синім — кисень.
Одне з пояснень цієї форми: швидкий вітер від вмираючої зорі розширювався всередині повільнішої хмари газу, яка була щільнішою навколо середини, ніж біля полюсів. За однією з оцінок, газ туманності було скинуто близько 2 700 років тому.
У 2018 році астрономи виявили, що в центральної зорі є компаньйон — невелика червона карликова зоря, яка обігає її кожні 18 діб. Це відкриття підкріплює давнє припущення про зв’язок між туманностями у формі пісочного годинника і парами зір, що взаємодіють між собою. Центральна зоря також трохи зміщена від центра туманності. Те саме дослідження наводить на думку, що причиною може бути рух зорі в просторі.