How big is Туманність Гомункул?

Туманність Гомункул — це хмара газу й пилу, яку викинула велика подвійна зоря Ета Кіля під час потужного спалаху в 1840-х роках. Туманність має дві округлі лопаті, по одній з кожного боку від зорі, а від кінчика однієї лопаті до кінчика другої вона завдовжки близько 6,5 трильйона кілометрів. Це приблизно 0,7 світлового року, де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, тобто близько 9,46 трильйона кілометрів.

Розмір

Кожна лопать — це тонка порожниста бульбашка. У 2006 році астроном Натан Сміт відтворив їхню справжню тривимірну форму, вимірявши швидкості світних молекул водню по всій туманності. Він з’ясував, що кожна лопать сягає приблизно 21 700 астрономічних одиниць від зорі вздовж осі туманності, а в найширшому місці має приблизно 20 000 астрономічних одиниць завширшки. Одна астрономічна одиниця — це середня відстань від Землі до Сонця, близько 150 мільйонів кілометрів.

Із Землі туманність має на небі довжину приблизно від 18 до 20 кутових секунд, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Щоб перевести цей кут у довжину, потрібно знати відстань. У тому самому дослідженні відстань оцінили приблизно в 7 700 світлових років, із похибкою близько 2%. Відстань виводять із самої туманності: її розширення можна виміряти і впоперек неба, і в напрямку до Землі чи від неї, а для симетричної форми обидва значення мають збігатися.

Зовнішня оболонка лопатей завтовшки лише приблизно 300–600 астрономічних одиниць, тобто 2–3% їхнього радіуса. Більша частина маси туманності зосереджена в цій оболонці, а загалом маса туманності більш ніж у 10 разів перевищує масу Сонця.

Порівняння розмірів

Від кінця до кінця туманність становить приблизно 43 000 середніх відстаней від Землі до Сонця.
Вона завдовжки приблизно дві третини світлового року.
Вона приблизно в 3,6 раза довша за відстань від Проксими Центавра до Альфи Центавра A.
Якби Сонце зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Гомункул мав би завдовжки близько 1 100 кілометрів.
Кінчики лопатей рухаються назовні зі швидкістю близько 650 кілометрів на секунду. З такою швидкістю щось могло б перетнути відстань від Землі до Місяця приблизно за 10 хвилин.

Велике виверження

Ета Кіля на початку 1800-х років була слабкою, непомітною зорею, але поступово яскравішала. До квітня 1843 року вона стала другою за яскравістю зорею на небі: яскравішим за неї був лише Сіріус, що розташований майже в тисячу разів ближче до Землі. Потім вона згасла, і в XX столітті її вже не можна було побачити без телескопа. Астрономи називають цей спалах Великим виверженням.

Вимірювання швидкості, з якою зростає Гомункул, показують, що його газ було викинуто близько 1847 року, посеред виверження. Зоря вціліла, і її знову можна побачити неозброєним оком у темну ніч. Астрономи очікують, що колись у майбутньому більша з двох зір Ети Кіля вибухне як наднова. Наднова — це вибух, яким завершується життя дуже масивної зорі.

Звідки взялася назва

Між 1900 і 1930 роками астрономи помітили невеликі об’єкти просто поруч з Етою Кіля — першу ознаку того, що це не одна світна точка. Близько 1950 року хмару визнали туманністю. Астроном Гавіола назвав її Гомункулом, бо на його фотографіях вона нагадувала маленького пухкого чоловічка. Пізніше знімки космічного телескопа «Габбл» показали її дві лопаті в дрібних деталях.