70 петаметрів!
Туманність Бульбашка — кругла оболонка світного газу, видута в космос гарячою масивною зорею. Вона віддалена від Землі приблизно на 9 000 світлових років і міститься в сузір’ї Кассіопея. Ця бульбашка має у поперечнику близько 7,5 світлового року, або близько 70 трильйонів кілометрів. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,46 трильйона кілометрів.
На небі бульбашка виглядає майже ідеально круглою, її видимий поперечник — близько 3 кутових хвилин, де кутова хвилина — 1/60 градуса. Її справжня ширина залежить від відстані.
У дослідженні 2019 року відстань до зорі бульбашки взяли за даними космічного апарата Gaia — близько 2 700 парсеків. Звідси знайшли діаметр 2,3 парсека, плюс-мінус 0,2. Парсек — близько 3,26 світлового року, тож бульбашка має у поперечнику близько 7,5 світлового року.
Пізніша публікація даних Gaia розміщує зорю трохи далі — на відстані близько 2 800 парсеків, або 9 200 світлових років, і тоді бульбашка мала б у поперечнику близько 8 світлових років. Раніші описи NASA і Європейського космічного агентства давали менші відстані — від 7 000 до 8 000 світлових років. Ширину вони давали від 6 до 10 світлових років.
Зоря, яку називають BD+60°2522, молода, дуже яскрава й масивна — така, яку астрономи відносять до O-типу. У дослідженні 2020 року оцінили, що її маса приблизно в 27 разів більша за масу Сонця. Її поверхневий газ такий гарячий, що витікає в космос у вигляді зоряного вітру. У тому самому дослідженні виміряли швидкість вітру — близько 2 000 кілометрів на секунду, або близько 7 мільйонів кілометрів на годину.
Вітер змітає холодний газ перед собою, як снігоочисник нагортає сніг, і зметений газ утворює зовнішній край бульбашки. Зоря розташована не в центрі. Одне з пояснень: з одного боку оболонка натрапляє на щільніший холодний газ. Зорі близько чотирьох мільйонів років, і, ймовірно, вона вибухне як наднова — вибух масивної зорі — через 10–20 мільйонів років.
Вільям Гершель відкрив туманність Бульбашка в листопаді 1787 року. Вона така велика на небі, що ранні знімки космічного телескопа «Габбл» показували лише її частини. У 2016 році, з нагоди 26 років на орбіті, «Габбл» об’єднав чотири знімки, щоб уперше показати всю бульбашку на одному зображенні.