How big is Альдебаран?

Альдебаран — зоря-гігант насиченого помаранчевого кольору, що утворює око сузір’я Телець. Він має в поперечнику близько 63 мільйонів кілометрів, а це приблизно в 45 разів більше за ширину Сонця. Це ширина його видимої поверхні.

Розмір

На небі Альдебаран виглядає більшим за майже будь-яку іншу зорю, а до 2002 року його ширину вимірювали частіше, ніж ширину будь-якої іншої зорі. У каталозі того ж року наведено близько 60 вимірювань. Багато з них походять зі спостережень покриттів Місяцем: Альдебаран лежить на шляху Місяця небом, тому Місяць часто проходить перед ним. Час, за який край Місяця закриває зорю, показує, яку видиму ширину вона має.

У дослідженні 2005 року Рікікі та Роккатальята поєднали нові вимірювання покриттів та інтерферометричні вимірювання. З’ясували, що видима ширина Альдебарана становить 20,58 тисячної частки кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Приблизно стільки ж завтовшки людська волосина, якщо дивитися на неї з відстані 1 кілометра. Супутник «Гіппаркос» виміряв відстань до Альдебарана: приблизно 67 світлових років. Світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,46 трильйона кілометрів. На такій відстані ця ширина дає радіус, що в 45,1 раза більший за сонячний.

Давніші вимірювання Альдебарана розкидані ширше: від приблизно 36 до 46 радіусів Сонця, а причина цього невідома. Яскравість зорі змінюється менш як на 1%, але на її поверхні можуть бути плями, або вона може трохи змінювати розмір.

Порівняння розмірів

Альдебаран приблизно в 45 разів ширший за Сонце і приблизно в 4 900 разів ширший за Землю.
За об’ємом у ньому вмістилося б близько 92 000 Сонць.
Якби Альдебаран опинився на місці Сонця, його поверхня сягала б понад половини шляху до орбіти Меркурія.
Він приблизно в 1,8 раза ширший за Арктур, який теж є зорею-гігантом і меншим сусідом на цьому сайті.
Якби Сонце зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Альдебаран був би кулею діаметром близько 11 метрів.

Спірна планета

З початку 1990-х років астрономи вимірюють, як Альдебаран зовсім трохи наближається до Землі й віддаляється від неї з циклом близько 629 діб. У дослідженні 2015 року припустили, що це коливання спричинює планета. Така планета мала б масу, щонайменше в 6,5 раза більшу за масу Юпітера, і оберталася б навколо Альдебарана на відстані близько 1,46 астрономічної одиниці, де одна астрономічна одиниця — це середня відстань від Землі до Сонця.

У дослідженні 2019 року додали багато нових вимірювань і з’ясували, що сигнал не був сталим із часом. Автори дійшли висновку, що їхні дані послаблюють аргументи на користь існування планети. Вони припустили, що це коливання натомість могли б спричиняти осциляції, пов’язані з вируванням газу всередині зорі.

Космічний апарат у дорозі

«Піонер-10» — перша місія НАСА до зовнішніх планет — запустили 1972 року, а свій останній сигнал на Землю апарат надіслав 2003 року. Він рухається приблизно в напрямку Альдебарана і, як очікують, пролетить повз нього приблизно через два мільйони років.