2.1 тераметрів!
WOH G64 — зоря у Великій Магеллановій Хмарі, невеликій галактиці, що обертається навколо Чумацького Шляху. Цю зорю давно відносять до червоних надгігантів. Зоря віддалена від Землі приблизно на 160 000 світлових років, де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік, близько 9,46 трильйона кілометрів. У дослідженні 2009 року оцінили, що видима поверхня зорі мала в поперечнику близько 2,1 мільярда кілометрів, тобто приблизно в 1 540 разів більше за ширину Сонця. Відтоді зоря змінилася, і станом на 2026 рік астрономи не мають єдиної думки щодо її нинішнього розміру.
Кутова секунда — це 1/3 600 градуса. На відстані, на якій перебуває WOH G64, зоря діаметром 2,1 мільярда кілометрів має видиму ширину лише близько 0,3 тисячної частки кутової секунди. Так само широкою здається людська волосина завтовшки близько 0,1 міліметра з відстані близько 70 кілометрів.
Ширину зорі обчислюють за температурою її поверхні та повною кількістю світла, яке вона випромінює. Це складно, бо WOH G64 оповита густим коконом пилу, який приховує значну частину її світла. У 2008 році команда на чолі з Кейїті Онакою змоделювала пил і оцінила, що радіус зорі в 1 730 разів більший за радіус Сонця, а це близько 2,4 мільярда кілометрів у поперечнику.
У 2009 році команда на чолі з Емілі Левеск виміряла температуру поверхні зорі: близько 3 400 кельвінів, за шкалою, що починається від абсолютного нуля. Це вище за 3 200 кельвінів, які припускала команда 2008 року. Дослідники отримали радіус у 1 540 разів більший за радіус Сонця з невизначеністю 5%, тож зоря мала в поперечнику 2,0–2,2 мільярда кілометрів. Обидві оцінки описують зорю такою, якою вона була приблизно до 2014 року.
У 2024 році астрономи оприлюднили перше збільшене зображення зорі в іншій галактиці. Його отримали за допомогою інтерферометра Дуже великого телескопа, який поєднує світло кількох телескопів. На ньому видно яйцеподібний кокон пилу завдовжки близько 200 астрономічних одиниць, що щільно оточує WOH G64. Це більш ніж утричі перевищує ширину орбіти Нептуна.
Дослідники припустили, що витягнута форма кокона походить від речовини, яку скинула зоря, або від невидимої зорі-компаньйона. Вони також виявили, що за попереднє десятиліття зоря стала тьмянішою.
У дослідженні, опублікованому 2026 року, виявили, що між серединою 2013 і серединою 2014 року WOH G64 стала яскравішою у видимому світлі. Її поверхня нагрілася більш ніж на 1 000 кельвінів. Автори дійшли висновку, що зоря стала жовтим гіпергігантом, гарячішим різновидом надгіганта, із зорею-компаньйоном.
Нинішній радіус зорі вони оцінили приблизно в 800 радіусів Сонця, тобто близько половини її колишнього розміру і близько до радіуса Бетельгейзе. Вони назвали цю цифру орієнтовною, а не остаточною.
Двоє астрономів, Якко ван Лун і Кейїті Онака, мають іншу думку. Вони отримали спектри зорі, розклавши її світло за кольорами, з листопада 2024 до грудня 2025 року. У цих спектрах досі видно темні смуги газу оксиду титану, ознаку червоного надгіганта. Вони стверджують, що WOH G64 досі є червоним надгігантом із дуже розтягнутою зовнішньою атмосферою і, можливо, ніколи не переставала ним бути.