1.4 тераметрів!
VV Цефея A — червона зоря-надгігант, величезна й холодна, і більша з двох зір у затемнюваній подвійній зорі VV Цефея в сузір’ї Цефей. Кожні 20,3 року надгігант проходить перед малою гарячою зорею-супутником і затуляє її понад рік. Розмір зорі непевний: у дослідженні 2018 року використали радіус, приблизно в 1 000 разів більший за сонячний, а це відповідає ширині близько 1,4 мільярда кілометрів. Давніші дослідження її затемнень давали ще більший розмір.
VV Цефея A затемнює свою зорю-супутник, тому розмір надгіганта можна обчислити за орбітою двох зір. Головне тут — як довго зоря-супутник залишається прихованою. У дослідженнях, опублікованих у 1971 і 1977 роках, наведено радіуси 1 200 і 1 600 радіусів Сонця, а в дослідженні 1980 року встановили верхню межу в 1 900 радіусів Сонця. За цими значеннями ширина зорі становила б 1,7–2,2 мільярда кілометрів, а щонайбільше — 2,6 мільярда.
Результати залежать від нахилу орбіти, який відомий неточно, і від того, як визначають край зорі. У 2018 році група, яка вивчала останнє затемнення, використала менший радіус — близько 1 000 радіусів Сонця. Оцінка 2019 року, заснована на відстані до зорі, дала радіус лише близько 390 радіусів Сонця. Проте виміряні відстані до таких зір ненадійні, бо їхній орбітальний рух і великий розмір спотворюють вимірювання.
VV Цефея A також є змінною зорею. Як і інші червоні надгіганти, вона сама по собі змінює яскравість з основним періодом близько 150 діб.
У 2018 році VV Цефея була найяскравішою з відомих на небі затемнюваних подвійних зір, до складу яких входить такий червоний надгігант. Зоря-супутник — гаряча зоря типу, який астрономи називають раннім B-типом, із набагато меншим радіусом, ніж у надгіганта. У дослідженні, опублікованому в 1977 році, з’ясували, що кожна з двох зір має масу приблизно в 20 разів більшу за масу Сонця. Вони рухаються по витягнутій овальній орбіті, а середня відстань між ними становить приблизно п’ять радіусів надгіганта.
Останнє повне затемнення почалося в жовтні 2017 року і тривало близько півтора року. Наступне очікується приблизно в 2038 році. Оскільки зоря-супутник просвічує крізь зовнішні шари надгіганта, коли проходить за ними, затемнення дають астрономам змогу вивчати атмосферу й вітер червоного надгіганта.
Надгігант скидає газ у вигляді повільного вітру зі швидкістю близько 20 кілометрів за секунду і втрачає масу, що дорівнює масі Сонця, приблизно кожні 670 000 років. Частина цього газу падає на зорю-супутник, де яскраво світиться червоним світлом водню. У листопаді 1997 року космічний телескоп «Габбл» виконав перші ультрафіолетові спостереження одного з повних затемнень цієї системи й стежив за системою до 2003 року.