Сіріус B — це білий карлик: маленьке щільне ядро, що залишилося від зорі, яка витратила все своє ядерне паливо. Він має в поперечнику близько 11 300 кілометрів, тобто трохи менший за Землю, але маса в нього приблизно така сама, як у Сонця. Сіріус B обертається навколо Сіріуса A, найяскравішої зорі нічного неба.

Розмір

Астрономи не вимірюють ширину Сіріуса B безпосередньо, а обчислюють його розмір. Для цього вони поєднують дані про кількість світла, яке він випромінює, його температуру та відстань до нього. У 2017 році команда на чолі з Говардом Бондом за допомогою космічного телескопа «Габбл» розклала його світло на кольори й отримала радіус, що становить 0,008098 радіуса Сонця. Звідси Сіріус B має в поперечнику близько 11 270 кілометрів.

Дослідження 2018 року, проведене багатьма з тих самих астрономів, дало радіус приблизно на 1% менший. Результат залежить також від відстані до Сіріуса, тож навіть невелика зміна виміряної відстані змінює й радіус. Масу визначають за орбітою двох зір: маса Сіріуса B становить 1,018 маси Сонця.

Порівняння розмірів

Земля приблизно на 13% ширша за Сіріус B, але маса Сіріуса B приблизно в 340 000 разів більша за масу Землі.
Венера, наступний більший об’єкт на цьому сайті, має в поперечнику 12 104 кілометри, тобто приблизно на 7% ширша за Сіріус B.
Сонце приблизно в 120 разів ширше за Сіріус B, але маса в них майже однакова. У середньому речовина Сіріуса B упакована приблизно в 1,9 мільйона разів щільніше, ніж у Сонця.
Сіріус A має в поперечнику близько 2,4 мільйона кілометрів, тобто приблизно в 210 разів ширший за свою зорю-супутницю.
Куб із ребром завдовжки 1 сантиметр, заповнений речовиною Сіріуса B із середньою густиною, важив би близько 2,7 тонни.

Що таке білий карлик

Білий карлик — це те, чим стає зоря, подібна до Сонця, коли в неї закінчується ядерне паливо. Наприкінці життя зоря скидає зовнішні шари, і лишається тільки її гаряче ядро. Ядро більше не виробляє енергії, тож повільно остигає. Гравітація стискає його, доки електрони не опиняться упакованими так щільно, як це дозволяє фізика, і саме це не дає йому стискатися далі.

Масивніший білий карлик менший, бо його сильніша гравітація стискає його дужче. Жоден білий карлик не може мати масу, що перевищує приблизно 1,4 маси Сонця. Сіріус B — один із найбільш масивних відомих білих карликів. Астрономи оцінюють, що він утворився із зорі, приблизно в п’ять разів масивнішої за Сонце, а білим карликом став приблизно 126 мільйонів років тому.

Супутниця, прихована в сяйві

Сіріус перебуває на відстані приблизно 8,6 світлового року від Землі, де світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік. У 1844 році астроном Фрідріх Бессель помітив, що Сіріус «хитається», рухаючись по небу. Бессель дійшов висновку, що на Сіріус діє притягання невидимої зорі-супутниці. У 1862 році Елван Г. Кларк і його батько вперше побачили Сіріус B у телескоп.

Дві зорі обертаються одна навколо одної з періодом 50,1 року по витягнутій овальній орбіті. Відстань між ними становить приблизно від 8 до 31,5 відстані від Землі до Сонця. Сіріус B приблизно в 10 000 разів тьмяніший за Сіріус A, тому його важко вивчати з поверхні Землі. Станом на 2026 рік це найближчий із відомих білих карликів.

Джерела

Report a Problem

for Сіріус B