How big is ВІЛ?

ВІЛ, вірус імунодефіциту людини, — це вірус, що спричиняє СНІД, синдром набутого імунодефіциту. Його частинки приблизно округлі й різняться за розміром — приблизно від 120 до 200 нанометрів у поперечнику, а в середньому близько 145 нанометрів. Нанометр — це мільярдна частка метра.

Розмір

Частинки ВІЛ мають неоднаковий розмір і форму. Кожна з них огорнена мембраною — тонкою плівкою з жирових молекул. Розмір частинки означає її діаметр — відстань від краю до краю.

Частинки вимірюють за допомогою кріоелектронної мікроскопії. Учені дуже швидко заморожують їх і знімають електронним мікроскопом. У дослідженні 255 зрілих частинок ВІЛ діаметри становили від 120 до 200 нанометрів, а в середньому 145 нанометрів.

Огляд будови ВІЛ 2012 року наводить дещо менший діапазон — 100–150 нанометрів. Нові частинки не змінюють розміру, коли дозрівають до інфекційної форми.

Порівняння розмірів

Частинка ВІЛ приблизно в три з половиною раза ширша за частинку вірусу гепатиту B діаметром 42 нанометри.
Приблизно 50 частинок ВІЛ, розташовані бік о бік, дорівнювали б за шириною еритроцита, який завширшки приблизно 7,5 мікрометра. Мікрометр — це тисячна частка міліметра.
Приблизно 550–700 частинок ВІЛ, розташовані в ряд, дорівнювали б за довжиною ширині людської волосини — 80–100 мікрометрів.
Звичайний світловий мікроскоп не може показати форму частинки ВІЛ. Найдрібніша деталь, яку він здатен показати, має розмір близько 200 нанометрів — це межа оптичних мікроскопів, а частинка ВІЛ звичайного розміру менша за цю межу.
Якби частинку ВІЛ збільшили до розміру баскетбольного м’яча діаметром 24 сантиметри, еритроцит мав би в поперечнику близько 12 метрів.

Усередині частинки ВІЛ

Зовнішня мембрана всіяна шипами білка, який називається Env. Шипи чіпляються за клітину й зливають мембрану вірусу з мембраною клітини, що й розпочинає інфекцію. Усередині мембрани розташована оболонка конічної форми — капсид, збудований приблизно з 1 500 копій одного білка.

У капсиді містяться дві копії генів вірусу, записані в одинарних нитках РНК — молекули, спорідненої з ДНК. Конуси, виділені з частинок ВІЛ, мали в середньому 119 нанометрів завдовжки і 60 нанометрів завширшки в найширшому місці. Із 255 частинок, у яких вимірювали діаметр, приблизно третина містила два або більше конусів, а частинки з двома конусами були в середньому більшими: 159 нанометрів у поперечнику порівняно з 134.

Як відкрили ВІЛ

Лікарі вперше повідомили про нову хворобу, що послаблює імунну систему, у 1981 році. Французькі вірусологи Франсуаза Барре-Сінусі та Люк Монтаньє вирощували клітини, узяті зі збільшених лімфатичних вузлів пацієнтів. Вони знайшли новий вірус, який брунькувався з цих клітин. Цей вірус заражав і вбивав лімфоцити — різновид лейкоцитів, до якого належать Т-клітини, необхідні для захисту організму.

Інші групи невдовзі показали, що цей вірус, який тепер називають ВІЛ, спричиняє СНІД. Барре-Сінусі та Монтаньє отримали половину Нобелівської премії з фізіології або медицини 2008 року за це відкриття. В оголошенні про премію зазначалося, що за успішного лікування люди з ВІЛ можуть розраховувати прожити приблизно стільки ж, скільки люди без ВІЛ.