How big is Гакрукс?

Гакрукс — червона зоря-гігант у сузір’ї Південний Хрест. Він має в поперечнику близько 100 мільйонів кілометрів, тобто приблизно у 74 рази більше за ширину Сонця. Це ширина його видимої поверхні, і, як розмір будь-якої зорі, вона є оцінкою.

Розмір

Зорі не мають твердої поверхні, тому розмір зорі визначають за тим, наскільки широкою вона виглядає на небі та як далеко розташована. Гакрукс має на небі видиму ширину близько 25 тисячних часток кутової секунди, де кутова секунда — це 1/3 600 градуса. Це приблизно ширина людської волосини, видимої з відстані 800 метрів. Зоря розташована приблизно за 89 світлових років від Землі, а світловий рік — це відстань, яку світло проходить за один рік.

У дослідженні червоних гігантів 2024 року наведено цю ширину й відстань, а також радіус, у 73,9 раза більший за радіус Сонця, тож Гакрукс має в поперечнику близько 103 мільйонів кілометрів. Раніше виміряна видима ширина, 24,7 тисячної частки кутової секунди, дає близько 100 мільйонів кілометрів. Температура його поверхні становить лише близько двох третин сонячної. Його яскравість також повільно змінюється, а в дослідженні 2026 року за даними супутника TESS його віднесли до довгоперіодичних змінних зір.

Порівняння розмірів

Гакрукс приблизно у 74 рази ширший за Сонце, яке має в поперечнику близько 1,39 мільйона кілометрів.
Якби Гакрукс посів місце Сонця, його поверхня сягала б приблизно дев’яти десятих шляху до орбіти Меркурія.
Ширина Гакрукса становить приблизно сім десятих відстані від Землі до Сонця, яка становить близько 150 мільйонів кілометрів.
Блакитний надгігант Рігель лише трохи більший: він приблизно у 1,1 раза ширший за Гакрукс.
Якби Сонце зменшили до розміру баскетбольного м’яча, Земля була б намистинкою діаметром 2 міліметри на відстані 26 метрів, а Гакрукс — кулею діаметром приблизно 18 метрів.

Гігант із зоряним вітром

Червоні гіганти, як-от Гакрукс, здувають газ зі своєї поверхні потоком, який називають зоряним вітром. За даними космічного телескопа «Габбл» у дослідженні 2024 року оцінили, що Гакрукс щороку втрачає близько половини мільярдної частки маси Сонця. За такої швидкості зорі знадобилося б близько 6 000 років, щоб утратити стільки маси, скільки має Земля.

«Габбл» також виявив ультрафіолетове світло вітру аж до відстані приблизно 190 радіусів зорі від її центра. Це приблизно у 66 разів більше за відстань від Землі до Сонця. Ультрафіолетовий спектр Гакрукса, тобто його світло, розкладене за довжиною хвилі, виразно виявляє ознаки вітру. Астрономи користуються цим спектром як орієнтиром для заплутанішого світла надгіганта Бетельгейзе.