6.7 фемтометрів!
Ядро хлору — це центр атома хлору. Воно містить 17 протонів і, у двох різновидах, з яких складається природний хлор, або 18, або 20 нейтронів. Ядро поширенішого різновиду, хлору-35, має в поперечнику близько 6,7 фемтометра; цей розмір визначають як подвоєний зарядовий радіус. Фемтометр — це мільйонна частка мільярдної частки метра (10−15 метра).
Ядро не має чіткої межі, тому його розмір подають як зарядовий радіус — середній радіус його електричного заряду. Для хлору-35 таблиця ядерних радіусів, яку веде Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), дає 3,365 фемтометра. Точніше вимірювання, про яке повідомили у 2026 році, виконане на атомах, у яких важча частинка, що називається мюоном, займає місце електрона, дало 3,333 фемтометра. За обома значеннями ядро має в поперечнику близько 6,7 фемтометра.
Атоми одного елемента з різним числом нейтронів називають ізотопами. У хлору-37 на два нейтрони більше, ніж у хлору-35, але його ядро менш ніж на 1% ширше. Приблизно три чверті хлору на Землі — це хлор-35.
Як і в більшості ядер із понад 15 протонами, у ядрі хлору нейтронів більше, ніж протонів. Протони відштовхують один одного своїм електричним зарядом, а зайві нейтрони допомагають сильній ядерній взаємодії утримувати ядро цілим.
Ядра хлору-37 використовували, щоб виявляти нейтрино від Сонця — частинки, які проходять крізь майже будь-яку речовину. Дуже рідко нейтрино, що влучає в ядро хлору-37, перетворює один із нейтронів цього ядра на протон. Ядро стає аргоном-37, який радіоактивний і має період напіврозпаду 35 днів — час, за який розпадається половина його кількості.
У 1960-х роках Реймонд Девіс-молодший розмістив у золотому руднику в штаті Південна Дакота цистерну з 615 тоннами тетрахлоретилену — поширеної рідини для чищення. Вона містила близько 2 × 1030 атомів хлору-37, тобто цифру 2 з 30 нулями. До 1994 року він вилучив близько 2 000 атомів аргону, що менше, ніж очікували. За цю роботу Девіс розділив Нобелівську премію з фізики 2002 року.